Зі сльозами вдячності на очах і багатократно посиленою вірою в дива пишу нарешті те, що люблю писати найбільше-схвальний відгук.
Після провального сервісу і відсутності нормальної комунікації від центру Пріоритет, ми звернулися по 309й постанові в
Центр реальной инклюзии "Эрудит" . Йшли з насторогою-аж надто невдалим і болючим був попередній досвід.
Але з першого дзвінка в Ерудит я була настільки приємно вражена, що всі сумніви розвіялися як дим. А варто було приступити до занять (їхню кількість, специфіку завжди обговорювали зі мною, я була повністю включена у цей процес), я зрозуміла, що означає «реальна інклюзія».
Тут не дають дітям жодної оцінки. Тяжкий випадок чи легкий, говорить дитина чи ні-це дитина, яка потребує допомоги і заслуговує на повагу і любов! В Ерудиті любов до маленьких відвідувачів відчувається у всіх без виключення, а це бляха дорогого вартує.
Батьки тут-не гаманці на ніжках, а особистості, яким кожен спеціаліст все пояснить, запропонує, м'яко вкаже на існуючи проблеми і одразу підкаже варіанти їх вирішення. Тут всі-одна маленька, але дружня родина, і ти одразу, прямо з порога відчуваєш себе її частиною. За тебе переживають, тебе запитують про стан здоров'я, якщо захворів, і поспівчувають, якщо тобі сумно. Туди хочеться повертатися, бо та чарівна атмосфера манить до себе.
Нам пощастило-ми ходили в Ерудит тоді, коли були новорічні і різвяні свята. Для нас проводили різні майстер-класи-діти робили ялинки і ялинкові іграшки, їм дарували подарунки і намагалися подарувати маленьке диво кожноній дитині.
Сьогодні був наш останній (впродовж цієї реабілітації) день там. Попрощатися і висловити надію на скору зустріч з нами вийшла вся команда. Антону і Максиму подарували цілу торбу (вірніше дві торби) подарунків, і не аби яких, а дуже влучних-навіть у слабко говорячих з дітей чудові спеціалісти змогли дізнатися, що їм подобається, і врахувати це все-неймовірно, правда?
А мені дали дві товсті папки з порадами кожного спеціаліста, який з ними тут займався-це неоціненний скарб, який я берегтиму, адже дуже важливо-знати, що прогрес є зараз, і буде ще більший! В Ерудиті в це вірять, і я звісно вірю теж.
Я розплакалася. Від того щирого прояву добра і турботи. Від міцніючої віри в людей, в те, що хороших-таки більше, ніж поганих, і я вірю, що моїм чудовезним хлопцям зустрічатимуться по життю саме такі. І трішечки від суму, що все закінчилося.
Закінчилося, щоб розпочатися знов, бо ми повернемося в цю чудову маленьку сім'ю з новими силами, знаннями і прагненням до пізнання чогось нового.
Дякую, чудова команда Ерудиту! Дякую всім вам разом і кожному/кожній окремо!